| Наша кнопка |
|---|
Хотите быстро попадать на сайт Александра Тимченко?
Поместите у себя такую замечательную кнопочку!
|
| Статистика |
|---|
Сайт создан 05.07.2011, 17:18
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 Яндекс.Метрика
|
|
Тимченко Александр Петрович
Українською мовою
Романс
Я колись тебе бачив, згадаю – невже не омана?
Я колись тебе чув і торкався долоней твоїх,
І дивився у очі, моя яснозоряна панно,
І відлунням злітав кришталевий і срібний твій сміх.
І у серце відкрите твій подих гарячий, тремтячий,
Наче вибух світів найновітньою зіркою впав.
І не стало мене, а чи буду? – напевно, навряд чи,
Бо від тої хвилини я тінню, примарою став.
Я чекаю тебе, як схід сонця у грудні, у січні,
Коли холодом скутий і снігом заметен весь світ,
Коли темрява, темрява неба, здається, навічно,
Та коли крижаная сльоза на повіках бринить.
Де ти є, та чи є ти? – на те сподіваюсь,
Більш нічого не треба, не схочу і не попрошу.
Я до тебе прийшов би крізь полум’я, мить не вагаясь,
Хай на попіл, на попіл навіки себе спорошу.
А під попелом ледь-ледь дещиця жевріє.
Ти візьми у долонь полохливе оте пташеня,
І на крилах його злетимо в неосяжнії мрії,
І душою єдиною всесвіт увесь обійняв.
Мабуть часу занадто я був на війні з вітряками,
Але то є дракони, а зверху на них – мошкара.
Мабуть битися з ними мені присудилось віками,
Але в тому двобої ніколи їм не потурав.
Я душа, що сурмить угорі і сумує, і кличе до тебе,
Та чекає на мене нещадний кривавий двобій.
І хоча я злечу у незнане, невідоме небо,
Все одно, все одно, все одно буду твій.
2005
|
|
|
| Просмотров: 585
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
|
