Українською мовою
Чому верба плаче
Ой, вербиченька,
Понад річенькой
Не сховатися від біди.
Ой, дівчинонько,
Біле личенько,
Де ж тебе шукать, де ж знайти.
На тім березі
З весни – березня
В річку дивиться осокор.
Листям вквітчаний,
З туги, з відчаю
Кличе вербоньку знов і знов.
Літо-літечко,
Хай не квіточкой,
Хай хоч гіллячком доторкне.
То над річенькой
Та вербиченька
Не дотягнеться до тебе.
Жовтень-жовтенько,
Вмиє дощиком.
Листопад красу рознесе.
Тільки вітер знав,
Та й мені сказав,
Як кохав її над усе.
Річка, річенька
Кригой вкриється.
Білим-білим все заміте.
Ой, у лютому
В сніг закутому
Осокор старий упаде.
А на весну лиш
Крига скреснеться,
Та й прокинеться та лоза.
Забринить в гілках
По усіх квітках
Верби-вербоньки та сльоза.
|
|
|
| Просмотров: 668
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[
Регистрация |
Вход ]
